Макухівське сміттєзвалище: критичний стан, мільйонні збитки від пожеж і загроза екологічної катастрофи

1. Полтавське сміттєзвалище в Макухівці, яке функціонує вже 72 роки без проєкту та системного управління, стрімко наближається до межі експлуатації та потребує негайного втручання. За оцінками комунальних служб, без термінових протиаварійних заходів полігон може частково обвалитися вже після 2028 року, створивши масштабні екологічні та техногенні ризики для Полтави та прилеглих сіл.

Полігон у Макухівці працює з 1953 року фактично без затвердженого проєкту, інженерних споруд та системного підходу до експлуатації. Одне з ключових багаторічних порушень – відсутність пересипання сміття інертними матеріалами, що є обов’язковою технологічною вимогою для безпечної роботи сміттєзвалища. Це призвело до відкритого доступу кисню до глибинних шарів відходів і регулярного самозаймання, погіршення санітарного стану через доступність відходів для гризунів і птахів, поширення різкого запаху, неконтрольованого накопичення метану з ризиком вибухів, а також формування небезпечних вертикальних схилів.

Сьогодні на полігоні утворилися схили заввишки до 30 метрів. Під час пожеж у 2022 та 2024 роках уже фіксувалися зсуви обсягом до 10 тисяч кубічних метрів, що підтверджує реальний ризик техногенної аварії.

Ще у 2000 році санітарно-епідеміологічна служба офіційно видала припис із вимогою закрити полігон і провести рекультивацію, однак цей припис так і не був виконаний.

Накопичення проблем тривало десятиліттями. До 1990-х років переважали органічні відходи, які розкладалися відносно швидко. Проте зі збільшенням частки пластику обсяг сміття різко зріс, полігон почав розширюватися і в площу, і у висоту. Відсутність інженерного укріплення спричинила формування зон глибинного тління, які можуть горіти місяцями, підвищений ризик метанових вибухів, утворення небезпечних схилів, регулярні пожежі та фактичне наближення до межі експлуатації.

Ситуація ускладнюється пожежами, які стали регулярними. Протягом 2024 року на полігоні сталося щонайменше шістнадцять пожеж, більшість із яких сталися через самозаймання біогазів. Найбільша пожежа виникла у вересні, коли через спеку та вітер тління поширилося на великі площі. Під час таких загорянь у повітря потрапляють чадний газ, діоксини, важкі метали, мікропластик і дрібнодисперсні частинки. Це збільшує ризик загострення астми та хронічних захворювань дихальної системи, серцево-судинних ускладнень, розвитку онкологічних захворювань при тривалому впливі, а також алергічних реакцій у дітей. За даними ДСНС, екологічні збитки від пожеж лише за один рік оцінюються у 10 мільйонів гривень.

Сміттєзвалище також багато років забруднює навколишнє середовище, оскільки не має жодного захисного гідроізоляційного шару. Дощові та талі води, проходячи крізь товщу відходів, утворюють фільтрат – токсичну чорну рідину, що містить аміак, нітрати, важкі метали, продукти розкладання пластику, органічні токсини та нафтопродукти. Фільтрат безперешкодно просочується у ґрунт і далі у підземні води, які живлять колодязі в Макухівці та сусідніх селах. Накопичення токсичних речовин у ґрунті призводить до деградації рослинності та ризику потрапляння шкідливих сполук у продукти харчування і корми для тварин.

Полігон сформував небезпечну штучну екосистему. Він приваблює гризунів, бродячих собак, котів та птахів, які стають переносниками інфекцій. Дикі тварини наражаються на ризик отруєння або травмування через контакт із пластиком і токсичними відходами. Природні екосистеми навколишньої території руйнуються.

Щоб вирішити проблему Макухівського сміттєзвалища, потрібна комплексна стратегія, яка поєднує екологічну безпеку, економічну доцільність і поетапний підхід.

Перший етап передбачає негайні дії протягом найближчих 12 місяців. Це укріплення схилів і пересипання інертними матеріалами, тимчасова дегазація, збір фільтрату, аудит відходів, геодезичні вимірювання та публічне розкриття інформації про стан полігону. Мета цих дій – стабілізувати полігон і знизити ризики пожеж, зсувів та поширення токсинів.

Другий етап охоплює модернізацію системи управління відходами протягом одного-трьох років. Він включає запуск сортувальної лінії, встановлення компактора для ущільнення сміття, впровадження GPS-контролю сміттєвозів, розвиток перероблення будівельного сміття та створення міської системи роздільного збору. Завдяки цьому обсяг відходів, що надходить на полігон, може зменшитися на 30–40 відсотків, що продовжить термін експлуатації та зменшить екологічні ризики.

Третій етап – довгострокове рішення, яке передбачає повну рекультивацію Макухівського сміттєзвалища та створення нової сучасної інфраструктури. Це може бути новий полігон європейського зразка вартістю близько 15 мільйонів євро або сміттєпереробний завод вартістю понад 100 мільйонів євро. Рекультивація включає укладення захисного екрана, покриття відходів глиною і ґрунтом, встановлення системи дегазації та озеленення території. Новий полігон або завод забезпечить захищене поводження з відходами, зменшить навантаження на довкілля та дозволить переробляти значну частину сміття.

Успіх цієї стратегії залежить також від ефективної комунікації з громадою. Важливо говорити мовою безпеки та здоров’я, пояснювати економічну вигоду, забезпечувати прозорість фінансування та залучати мешканців до ухвалення рішень. Джерела фінансування можуть включати державні програми, європейські фонди, міжнародні організації, приватних інвесторів та міжмуніципальне партнерство.

Реалізація цієї стратегії забезпечить екологічний, економічний і соціальний ефект. Полтава отримає чистіше повітря і воду, зменшить ризик техногенної катастрофи, стабілізує тарифи, залучить інвестиції, створить нові робочі місця та гарантує безпечні умови життя для мешканців.

Інформацію зібрано та узагальнено на основі відкритих джерел, зокрема матеріалів медіа, офіційних повідомлень та публічних звітів. Статтю підготовлено 22.11.2025 року в рамках виступу на дискусійній панелі заходу “Медіадня Премії імені Георгія Ґонґадзе”, присвяченого темі екологічних викликів Полтавщини та ефективній комунікації про стан довкілля. Матеріал відображає ключові тези та акценти, які були представлені під час обговорення: експертка Юлія Мархель, екоактивістка, дослідниця екокатастроф, лідерка громадська організація “Всеукраїнський молодіжний рух “Let’s do it Ukraine”, над матеріалами працювала Марія Сурова – PR директорка “Let’s do it Ukraine”.