Три роки після підриву Каховської ГЕС: екоцид без кордонів та урок для всього світу

«Каховська ГЕС стала точкою, де війна перетнулася з екологічною катастрофою глобального масштабу. Ми втратили не лише водосховище, ліси, плавні чи тисячі видів живих організмів – ми отримали попередження для всього світу. Екоцид не зупиняється на державних кордонах. Забруднена вода, деградація земель, втрата біорізноманіття та кліматичні зміни впливають на безпеку всього людства. Сьогодні Україна документує наслідки цього злочину, але водночас формує міжнародний прецедент, який може змінити підхід світу до захисту довкілля під час війни. Наше спільне завдання – зробити так, щоб відповідальність за екоцид стала невідворотною, а відновлення природи – глобальним пріоритетом». – Юлія Мархель
Екодослідниця, громадська діячка, співзасновниця Let’s Do It World, лідерка Let’s Do It Ukraine.

У цій статті ви дізнаєтеся, як підрив Каховської ГЕС змінив екологічну карту півдня України через три роки після катастрофи, які екосистеми зазнали найбільших втрат, чи відроджується Великий Луг, які довгострокові ризики несуть забруднення води та ґрунтів, як трагедія вплинула на клімат, сільське господарство та біорізноманіття регіону, чи можливе повне відновлення втрачених природних комплексів, чому справа Каховської ГЕС може стати міжнародним прецедентом для визнання екоциду та яку відповідальність має нести Росія за завдані довкіллю збитки. Також експерти пояснюють, чому довкілля не має кордонів і як наслідки цього злочину вже сьогодні впливають на екологічну безпеку не лише України, а й усього світу.

Як одна екологічна катастрофа змінила майбутнє півдня України та стала викликом міжнародному праву

6 червня 2026 року виповнюється три роки з дня підриву Каховської гідроелектростанції – одного з наймасштабніших екологічних злочинів у сучасній історії Європи. Україна кваліфікувала цей акт як екоцид. Проте через три роки стає дедалі очевидніше: наслідки цієї катастрофи виходять далеко за межі України.

Довкілля не має кордонів. Забруднення води, ґрунтів, атмосфери, руйнування екосистем, втрата біорізноманіття та кліматичні зміни впливають не лише на одну державу, а на цілі регіони та континенти. Саме тому підрив Каховської ГЕС став не лише українською трагедією, а й глобальним викликом для міжнародної спільноти.

Катастрофа, масштаби якої досі оцінюються

До червня 2023 року Каховське водосховище було однією з найбільших штучних водойм Європи. Його об’єм становив близько 18 кубічних кілометрів води, а площа перевищувала 2150 квадратних кілометрів.

Після руйнування дамби було затоплено близько 620 квадратних кілометрів територій. Постраждали понад 80 населених пунктів, а наслідки безпосередньо або опосередковано відчули понад 100 тисяч людей.

Однак найбільш руйнівними виявилися не лише перші хвилі затоплення, а довгострокові наслідки, які продовжують проявлятися сьогодні.

Одним із найсерйозніших ударів стала втрата системи зрошення, яка забезпечувала водою понад 580 тисяч гектарів сільськогосподарських земель. Для південних регіонів України це означає кардинальну зміну аграрної моделі, ризики опустелювання та посилення дефіциту води.

Зникнення цілої екосистеми

Разом із водосховищем фактично зникла екосистема, яка формувалася десятиліттями.

Найбільших втрат зазнали водно-болотні угіддя Нижнього Дніпра, плавні, заплавні ліси, нерестовища риби та місця гніздування водоплавних птахів.

Різке падіння рівня води призвело до масової загибелі риби, молюсків, ракоподібних та інших водних організмів. Було втрачено нерестові території та місця існування багатьох видів флори і фауни.

Особливо вразливими виявилися види, які були тісно пов’язані з водно-болотними екосистемами. Найбільше постраждали популяції ляща, судака, коропа, карася, сома, а також численні види молюсків і водних безхребетних.

Серед птахів значних втрат зазнали чаплі, баклани, крячки та кулики, які залежали від плавнів та прибережних екосистем.

На жаль, окремі локальні популяції можуть бути втрачені назавжди.

Великий Луг повертається

Водночас природа демонструє надзвичайну здатність до адаптації та відновлення.

За три роки після катастрофи на території колишнього водосховища зафіксовано понад 300 видів рослин. Активно формуються нові луки, чагарники та молоді ліси.

Особливо швидко розвиваються вербові насадження, які вже досягають кількох метрів заввишки. Поступово повертаються птахи, комахи та інші представники дикої природи.

Науковці спостерігають унікальне явище — відродження Великого Лугу, історичної природної заплавної системи Дніпра, яка була затоплена під час створення Каховського водосховища у 1950-х роках.

Саме тут колись існувала одна з найцінніших природних територій України та колиска Запорозької Січі. Сьогодні Великий Луг знову стає домівкою для нових природних екосистем.

Однак важливо розуміти: природа не повертається до попереднього стану. Формується нова екологічна система, яка вже ніколи не буде ідентичною тій, що існувала до 2023 року.

Прихована небезпека: токсичне забруднення

Одним із найнебезпечніших наслідків катастрофи залишається забруднення довкілля.

Після руйнування дамби у природне середовище потрапили донні відклади, які десятиліттями накопичували важкі метали та інші токсичні речовини.

За оцінками фахівців, у донних відкладах може міститися близько 83 тисяч тонн важких металів, серед яких свинець, кадмій, нікель, цинк та інші небезпечні елементи.

Ці забруднювачі поступово мігрують у ґрунти, поверхневі та підземні води, впливаючи на екосистеми та здоров’я людей.

Саме тому екологи вважають довгострокове приховане забруднення однією з найбільш недооцінених загроз війни.

Наслідки, які відчуватимуться десятиліттями

Навіть через 10-20 років наслідки підриву Каховської ГЕС залишатимуться відчутними.

Йдеться не лише про екологію, а й про кліматичний баланс регіону.

Зникнення великої водної поверхні впливає на вологість повітря, температурні режими, частоту посух та процеси опустелювання.

Також триватиме трансформація аграрного сектору та зміна структури біорізноманіття. Частина видів адаптується до нових умов, частина зникне, а частина лише почне освоювати новостворені екосистеми.

Фактично південь України вступив у новий екологічний етап розвитку.

Відбудовувати стару ГЕС чи створювати нову модель?

Сьогодні дедалі більше експертів наголошують, що питання майбутнього Каховської ГЕС не можна розглядати лише як інженерний проєкт.

До катастрофи ГЕС виконувала критично важливі функції для енергетики, водопостачання та сільського господарства.

Однак після руйнування дамби розпочався процес природного відновлення територій, який відкриває можливість переосмислити управління Дніпром.

Майбутні рішення мають враховувати не лише економічні потреби, а й нові екологічні реалії, які сформувалися після катастрофи.

Чому довести екоцид так складно?

На відміну від багатьох інших воєнних злочинів, екоцид не обмежується одним місцем або моментом часу.

Його наслідки можуть проявлятися роками та навіть десятиліттями.

Для доведення екоциду необхідні масштабні наукові дослідження, моніторинг води, ґрунтів, біорізноманіття, кліматичних змін та підтвердження причинно-наслідкових зв’язків.

Саме тому справа Каховської ГЕС вже сьогодні стає одним із ключових міжнародних кейсів щодо розвитку правового поняття екоциду.

Міжнародна відповідальність та компенсація збитків

Світова спільнота дедалі активніше обговорює необхідність притягнення до відповідальності за злочини проти довкілля.

Для цього необхідно:

• продовжувати документування екологічних наслідків;
• розвивати міжнародне законодавство щодо екоциду;
• створювати механізми компенсації екологічних збитків;
• використовувати заморожені активи держави-агресора для відновлення постраждалих територій;
• впроваджувати принцип «забруднювач платить».

У випадку Каховської ГЕС йдеться не про разову шкоду, а про трансформацію цілої екологічної системи, наслідки якої триватимуть десятиліттями.

Урок для України та світу

Підрив Каховської ГЕС став нагадуванням про те, що природні ресурси є частиною національної та глобальної безпеки.

Екосистеми, ліси, річки, водосховища та природоохоронні території повинні розглядатися як стратегічні об’єкти, захист яких є таким самим важливим, як захист енергетичної чи транспортної інфраструктури.

Через три роки після трагедії світ отримав безпрецедентний приклад того, як війна може знищувати цілі екосистеми та впливати на життя майбутніх поколінь.

І головний висновок сьогодні полягає в тому, що довкілля не має кордонів. Екоцид в Україні впливає на водні ресурси, біорізноманіття, кліматичні процеси та екологічну безпеку далеко за межами нашої держави. Саме тому захист природи під час війни є не лише українським питанням, а спільною відповідальністю всього світу.

Збереження довкілля сьогодні – це інвестиція у безпечне майбутнє людства завтра.

Дізнавайтесь більше в новинах на сайті letsdoitukraine.org, приєднуйтесь до найбільшого екоруху країни та слідкуйте за нами  у соціальних мережах: facebook.com/letsdoitukraineeco / instagram.com/letsdoitukraine / www.tiktok.com/@letsdoitukraine. 

Владислава Бандура — керівниця пресцентру, +380661796779, press@letsdoitukraine.org